Шкільні конфлікти: позиція батьків
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Шкільні конфлікти: позиція батьків
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Втручання батьків
Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.
Як правильно допомагати
Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.
Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.
Анна Смірнова, психолог
Чи потрібно вчити дитину давати «здачі»...
Н.А. Болсуновская
Частенько діти обзиваються і задираються, щоб побачити реакцію іншого. Чи вони хочуть запросити до гри, але не знають як. І чим яскравіше дитина реагує на витівки в його адресу, тим більше до нього лізуть: цікаво ж! Людина злиться, не уміє впоратися з гнівом - на нім і зриваються, хоча ніби битися ніхто і не планував. Тоді, можливо, ефективний інший варіант - відхід? Піти у відповідь на обзивання, просто "не звертати уваги на кривдників", не підкріплювати їх реакції? Чи, як тепер часто радять, звести все до жарту, відмовитися/домовитися і навіть. (вищий пілотаж!) розповісти про свої почуття і попросити іншим разом так не робити? Правильно. Справа не в самих діях, а в тому, що за ними стоїть : почуття, надії, установки. Якщо ми говоримо і навіть робимо все, як нас учать, а відчуваємо невпевненість в собі, то усі наші спроби будуть незграбні, і бажання супротивника продовжувати "доводити" тільки посилиться. Але якщо людина діє так, ніби вчинки іншого його не зачепили, якщо він упевнений в собі, може нешкідливо пожартувати або використати дитячу відмовку, то наступного разу сцена навряд чи повториться.Тепер батькам неважко здогадатися, що робити, якщо дитину задирають або обзивають в школі, на вулиці. Потрібно допомагати йому зміцнювати віру в себе, підтримувати його гідність і самоповагу. Праця повсякденна, копітка, але ефективніша, ніж прості поради: бий або відійди убік.
Поради для батьків:
1. Навчіть дитину, що неприпустимо влаштовувати провокації по відношенню до інших дітей. Учіть поступати з іншими так, як би дитина хотіла, щоб поступали з ним.
2. Навчіть дитину, як можна вступати в контакт з дітьми, в що можна пограти на змінах -тогда дитині не потрібно буде прибігати до агресивних прийомів, щоб познайомитися.
3. Важливо облаштувати в класі зону з розвиваючими іграми - тоді у дітей буде, чим зайнятися- відповідно менше приводів для неконструктиву.
4. Не транслюйте дитині установку, що потрібно відразу ж давати здачу, учить його у разі провокації вирішувати ситуацію мирними способами.
5. Навчіть дитину у разі провокації спокійно обговорити ситуацію з кривдником, висловити свої почуття ("мені неприємно, так більше не роби"), пожартувати, "убити" поглядом, десь не звернути увагу, а десь звернутися по допомогу до учителя і батьків.
6. Важливо навчити дитину при провокаціях зберігати упевненість в собі і не пускатися в сльози, не починати заводитися, не опускати погляду - упевнена позиція - це те, що менше всього чекає від нас кривдник. Збереження упевненості конфлікті - це важлива передумова і успішного його рішення, і як запорука того, щоб в майбутньому "не полізли".
7. Гумор - один з кращих засобів реагування на конфлікти, нестандартні способи реагування і відмовки дозволяють обеззброїти кривдника. Тут доцільно навчити дитину декільком черговим відмовкам, які можна використати : "Я на не бував, в обзивалки не грав»,«А у нас що турнір зі смикання за волосся або по відбиранню іграшок? Я в ньому не беру участь»,«Спасибі за масаж», «Моя твоя не розуміти»,«Мені подобається твоє нове ім'я » (при обзивання).
8. Учіть дитину, що не можна зривати злість на інших людях, для цього можна висловити її інакше - порвати папір, вмитися, намалювати злу картинку, порвати її, глибоко подихати, порахувати до 10.
9. Батьки, які виховують хлопчиків, часто вважають бійку нормальним способом спілкування хлопчиків і спеціально заохочують, щоб він бився і давав здачу. Важливо, щоб незалежно від статі у дитини була установка на мирне вирішення конфліктів і неприпустимість провокацій.
10.Самим батькам важливо не показувати неконструктивізм в спілкуванні між мамою і татом, а також не використовувати агресивні способи по відношенню до дитини, зривати злість на дитині, легко заводитися, інакше він зрозуміє, що агресивні способи - це нормально.
11. Батькам важливо показувати дитині приклад грамотного вирішення конфліктів, конструктивного спілкування та впевненості - тоді вона буде засвоювати хороші зразки.
12. Якщо дитина скаржиться, що її ображають, то доцільно сходити поспілкуватися в школу з учителем, а також з батьками кривдника, а потім поспілкуватися вчотирьох - батьки і діти.
13. Шкільний психолог завжди готовий допомогти у вирішенні конфліктів та допомоги дітям в оволодінні навичками конструктивної поведінки та спілкування.
14. У конфлікті важливо зрозуміти причину конфліктів і на підставі цього його вирішувати.
15. Часто буває, що батьки усуваються від допомоги дітям у вирішенні конфліктів, навіть коли просять, за принципом, ви самі розбирайтеся, але у дитини невеликий арсенал досвіду розв'язання конфліктів та допомога йому найчастіше необхідна.
16. У конфліктах, що виникають у дітей, важливо діяти за принципом "Довіряй, але перевіряй" - є категорія дітей, яка перша провокує конфлікт, але потім звинувачує у всьому іншу сторону.
17. Один з найефективніших способів навчання навичкам вирішення конфліктів - це програвання з дитиною реальних конфліктних ситуацій, де дитина повинна виступити в ролі кривдника або "жертви" - як вчинити, якщо обізвали, смикнули за косу, поставили підніжку, ткнули в спину тощо Саме програвання ситуацій дозволяє на практиці відпрацювати вміння, бо тільки розмови про способи вирішення часто не призводять до потрібного результату.
Тільки разом з батьками,
спільними зусиллями,
вчителі можуть дати дітям
велике людське щастя.
Н.А. Болсуновская
Частенько діти обзиваються і задираються, щоб побачити реакцію іншого. Чи вони хочуть запросити до гри, але не знають як. І чим яскравіше дитина реагує на витівки в його адресу, тим більше до нього лізуть: цікаво ж! Людина злиться, не уміє впоратися з гнівом - на нім і зриваються, хоча ніби битися ніхто і не планував. Тоді, можливо, ефективний інший варіант - відхід? Піти у відповідь на обзивання, просто "не звертати уваги на кривдників", не підкріплювати їх реакції? Чи, як тепер часто радять, звести все до жарту, відмовитися/домовитися і навіть. (вищий пілотаж!) розповісти про свої почуття і попросити іншим разом так не робити? Правильно. Справа не в самих діях, а в тому, що за ними стоїть : почуття, надії, установки. Якщо ми говоримо і навіть робимо все, як нас учать, а відчуваємо невпевненість в собі, то усі наші спроби будуть незграбні, і бажання супротивника продовжувати "доводити" тільки посилиться. Але якщо людина діє так, ніби вчинки іншого його не зачепили, якщо він упевнений в собі, може нешкідливо пожартувати або використати дитячу відмовку, то наступного разу сцена навряд чи повториться.Тепер батькам неважко здогадатися, що робити, якщо дитину задирають або обзивають в школі, на вулиці. Потрібно допомагати йому зміцнювати віру в себе, підтримувати його гідність і самоповагу. Праця повсякденна, копітка, але ефективніша, ніж прості поради: бий або відійди убік.
Поради для батьків:
1. Навчіть дитину, що неприпустимо влаштовувати провокації по відношенню до інших дітей. Учіть поступати з іншими так, як би дитина хотіла, щоб поступали з ним.
2. Навчіть дитину, як можна вступати в контакт з дітьми, в що можна пограти на змінах -тогда дитині не потрібно буде прибігати до агресивних прийомів, щоб познайомитися.
3. Важливо облаштувати в класі зону з розвиваючими іграми - тоді у дітей буде, чим зайнятися- відповідно менше приводів для неконструктиву.
4. Не транслюйте дитині установку, що потрібно відразу ж давати здачу, учить його у разі провокації вирішувати ситуацію мирними способами.
5. Навчіть дитину у разі провокації спокійно обговорити ситуацію з кривдником, висловити свої почуття ("мені неприємно, так більше не роби"), пожартувати, "убити" поглядом, десь не звернути увагу, а десь звернутися по допомогу до учителя і батьків.
6. Важливо навчити дитину при провокаціях зберігати упевненість в собі і не пускатися в сльози, не починати заводитися, не опускати погляду - упевнена позиція - це те, що менше всього чекає від нас кривдник. Збереження упевненості конфлікті - це важлива передумова і успішного його рішення, і як запорука того, щоб в майбутньому "не полізли".
7. Гумор - один з кращих засобів реагування на конфлікти, нестандартні способи реагування і відмовки дозволяють обеззброїти кривдника. Тут доцільно навчити дитину декільком черговим відмовкам, які можна використати : "Я на не бував, в обзивалки не грав»,«А у нас що турнір зі смикання за волосся або по відбиранню іграшок? Я в ньому не беру участь»,«Спасибі за масаж», «Моя твоя не розуміти»,«Мені подобається твоє нове ім'я » (при обзивання).
8. Учіть дитину, що не можна зривати злість на інших людях, для цього можна висловити її інакше - порвати папір, вмитися, намалювати злу картинку, порвати її, глибоко подихати, порахувати до 10.
9. Батьки, які виховують хлопчиків, часто вважають бійку нормальним способом спілкування хлопчиків і спеціально заохочують, щоб він бився і давав здачу. Важливо, щоб незалежно від статі у дитини була установка на мирне вирішення конфліктів і неприпустимість провокацій.
10.Самим батькам важливо не показувати неконструктивізм в спілкуванні між мамою і татом, а також не використовувати агресивні способи по відношенню до дитини, зривати злість на дитині, легко заводитися, інакше він зрозуміє, що агресивні способи - це нормально.
11. Батькам важливо показувати дитині приклад грамотного вирішення конфліктів, конструктивного спілкування та впевненості - тоді вона буде засвоювати хороші зразки.
12. Якщо дитина скаржиться, що її ображають, то доцільно сходити поспілкуватися в школу з учителем, а також з батьками кривдника, а потім поспілкуватися вчотирьох - батьки і діти.
13. Шкільний психолог завжди готовий допомогти у вирішенні конфліктів та допомоги дітям в оволодінні навичками конструктивної поведінки та спілкування.
14. У конфлікті важливо зрозуміти причину конфліктів і на підставі цього його вирішувати.
15. Часто буває, що батьки усуваються від допомоги дітям у вирішенні конфліктів, навіть коли просять, за принципом, ви самі розбирайтеся, але у дитини невеликий арсенал досвіду розв'язання конфліктів та допомога йому найчастіше необхідна.
16. У конфліктах, що виникають у дітей, важливо діяти за принципом "Довіряй, але перевіряй" - є категорія дітей, яка перша провокує конфлікт, але потім звинувачує у всьому іншу сторону.
17. Один з найефективніших способів навчання навичкам вирішення конфліктів - це програвання з дитиною реальних конфліктних ситуацій, де дитина повинна виступити в ролі кривдника або "жертви" - як вчинити, якщо обізвали, смикнули за косу, поставили підніжку, ткнули в спину тощо Саме програвання ситуацій дозволяє на практиці відпрацювати вміння, бо тільки розмови про способи вирішення часто не призводять до потрібного результату.
В. О. Сухомлинський
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
- Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.
- Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
- Надайте дитині можливість бути самостійною, не контролюйте кожен її крок.
- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.
- Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів.
- Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки - не одне й те саме.
- Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.
- Виховання - це наступність дій.
- Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.
Корисна інформація для батьків:
"Ось як виростити дітей ввічливими: припиніть робити ці 5 речей!"
"Ось як виростити дітей ввічливими: припиніть робити ці 5 речей!"
Ви ніколи не замислювалися, звідки беруться дорослі хами?
Напевно, такими їх виховали батьки. Але гарним манерам можна навчити, якщо бути послідовними і терплячими.
Ось що треба робити, якщо ви не хочете виховати дітей грубіянами:
1. Перестаньте їх боятися.
Якщо дитина вередує, а ви панікуєте, щоб виконати будь-яке її бажання, це формує у неї невірні уявлення. Вона звикає до істерик і сліз як до способу домогтися свого. Звичайно, іноді побалувати дитину приємно, але не перестарайтеся.
Задумайтеся, чи не надаєте ви своїм дітям незаслужені привілеї. Це часто відбувається, коли батьки задовольняють будь-яку забаганку, щоб заслужити визнання і любов, або прагнуть дати дітям те, чого не мали в дитинстві. Навчіть їх різниці між «я хочу» і «потрібно».
2. Перестаньте їх виправдовувати.
Не варто применшувати роль поганої поведінки. Не треба виправдовувати істерики фразами типу «всі діти такі» — це лише зміцнить у дитини думку, що вона все робить правильно. Чим довше ви терпите, тим складніше буде припинити шукати виправдання поганої поведінки. Встановіть дисципліну, засновану на любові: приділяйте увагу правилам, манерам і справам, але не забувайте і про потреби дітей.
Пам’ятайте: ваша задача — задовольняти їхні потреби і приборкувати їх бажання.
3. Не забороняйте іншим відчитувати їх.
Раніше вважалося нормальним, що вчителі та інші дорослі відчитують неслухняних дітей, але тепер це не вітається. Багато матерів вважають за краще виховувати своїх дітей, не втручаючись у життя інших.
Дозвольте іншим дорослим відчитувати вашу дитини (в розумних межах, звичайно). Наприклад, якщо вона погано поводиться на уроці, вчителька має право зробити їй зауваження.
Встановіть з нею контакт, і вона допоможе вам слідкувати за поведінкою і манерами дитини в школі.
4. Припиніть їх балувати.
Щодня задавайтеся питанням: чому я вчу дітей? Допомагаю я їм придбати навички та вміння, необхідні для повноцінного функціонування у дорослому житті?
Наприклад, даючи їм гроші, задумайтеся: чи навчаєте ви їх поваги, дисциплінованості, відповідальності і відкладеної винагороди?
Цього неможливо навчити, якщо завжди давати їм те, що вони хочуть.5. Перестаньте спрощувати їм життя.
Жодні батьки не хочуть ускладнювати життя дітей, але іноді корисно привчити їх до праці і терпіння.
Простий приклад: ви сидите в ресторані, і дитина починає соватися від нудьги. Не варто відразу давати їй планшет, щоб вона відвернулася і залишила вас у спокої. Навчіть її терпіти і придумувати розваги без допомоги гаджетів.
Ще один спосіб навчити дитину цінувати працю — просити її допомогти в хатніх справах, навіть якщо у вас є прислуга.
Якщо дитина мріє — це прекрасно, але підкресліть, що амбіції нічого не варті без праці.Вірте у своїх дітей, будьте з ними чесні, завжди приходьте на допомогу — і вони виростуть впевненими і слухняними не з страху, а з поваги, на якій будуються по-справжньому хороші манери.
Ваша власна поведінка – найвирішальніша річ. Ви вважаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її щомиті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.
А.С. Макаренко.
Чому наші діти так нудьгують у школі, не вміють чекати, легко розчаровуються та не мають справжніх друзів?
1. Технології
Використання технологічних досягнень як «безоплатної няні» є в дійсності зовсім не безплатним. Плата чекає вас відразу за рогом. Ми платимо нервовими системами наших дітей, їх увагою, і їх здатністю до віддаленої винагороди. У порівнянні із віртуальною реальністю буденне життя нудне. Коли діти приходять до класу, вони піддаються впливу людських голосів та адекватній візуальній стимуляції на противагу до бомбардування графічними вибухами і спеціальними ефектами, які використовуються для перегляду на екранах. Після годин віртуальної реальності, обробка інформації у класі стає надзвичайним викликом, оскільки їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які існують у відео-іграх. Нездатність обробляти нижчі рівні стимуляції робить дітей уразливими перед академічними викликами. Технології також емоційно від’єднують нас від наших дітей та наших сімей.
ЕМОЦІЙНА ДОСТУПНІСТЬ БАТЬКІВ Є ГОЛОВНОЮ ЖИВИЛЬНОЮ РЕЧОВИНОЮ ДЛЯ МОЗКУ ДИТИНИ.
На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цієї речовини.
2. Діти отримують все, чого вони хочуть у той же момент як вони цього хочуть
«Я голодний!» «Через секунду я під’їду до кафе» «Я пити хочу!» «Ось торговий автомат» «Мені нудно!» «Візьми мій телефон!» Здатність до віддаленої винагороди є ключовим фактором у майбутньому успіху. У нас найкращі наміри – зробити наших дітей щасливими – але, нажаль, ми робимо їх щасливими на цей момент та нещасними у довгій перспективі.
ЗДАТНІСТЬ ВІДКЛАДАТИ ВИНАГОРОДУ ОЗНАЧАЄ ВМІННЯ ДІЯТИ В УМОВАХ СТРЕСУ.
Поступово наші діти все менше отримують інструментів для того, щоб справлятися хоч із невеликими стресорами, що, очевидно, стає величезною перепоною у їх житті.
Нездатність до віддаленої винагороди часто помітна в класах, супермаркетах, ресторанах та іграшкових магазинах у ту хвилину, коли дитина чує «Ні.», оскільки батьки навчили мозок дитини відразу отримувати те, що хочеться.
3. Діти керують світом
«Мій син не любить овочі» «Вона не любить рано лягати спати» «Він не любить снідати» «Вона не любить іграшки, вона так гарно грається на своєму iPad-і» «Він не хоче самостійно вдягатися» «Вона занадто лінива, щоб їсти самостійно» Це те, що я постійно чую від батьків. З якого це часу діти вказують нам як їх ростити? Якщо ми залишимо все на їхній розсуд, то все, що вони робитимуть – це їстимуть макарони з сиром, та рогалики з вершковим сиром, дивитимуться телевізор, гратимуться на своїх планшетах і ніколи не лягатимуть спати. Що хорошого ми робимо для них, коли даємо їм те, чого вони ХОЧУТЬ, коли знаємо, що це не ДОБРЕ для них? Без належного харчування та якісного нічного сну наші діти приходять до школи роздратованими, тривожними та неуважними. На додачу, ми посилаємо їм неправильне послання. Вони навчаються того, що можуть робити все, що завгодно не робити те, чого вони робити не хочуть. Концепція «треба зробити» відсутня. Наприклад, якщо дитина хоче бути відмінником, їй треба важко навчатися. Якщо вона хоче бути успішним футболістом, їй треба тренуватися щодня.
НАШІ ДІТИ ДУЖЕ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ, АЛЕ ДЛЯ НИХ НАСТАЮТЬ ДУЖЕ ВАЖКІ ЧАСИ, КОЛИ НЕОБХІДНО ЩОСЬ РОБИТИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦИХ ЦІЛЕЙ.
Результатом стають недосяжні цілі і це залишає дітей розчарованими.
4. Безкінечні веселощі
Ми створили для наших дітей штучний світ веселощів. Жодної хвилинки нудьги. В ту секунду, коли дитина заспокоюється, ми біжимо, щоб знову розважити її, оскільки інакше, ми почуваємось, наче не виконуємо наших батьківських обов’язків. Ми живемо в двох відокремлених світах. У них їхній «світ розваг», а у нас наш «світ роботи». Чому діти не допомагають нам на кухні чи з пранням білизни? Чому вони не прибирають своїх іграшок? Це базова рутинна робота, яка тренує мозок бути в робочому стані та прцювати і в умовах «нудьги», що є таким же м’язом, від якого, зрештою, вимагають бути здатним до навчання у школі. Коли вони приходять до школи і настає час писати рукою, вони кажуть: «Я не можу. Це занадто важко. Надто нудно» Чому? Тому що робочий м’яз не тренується у безкінечних веселощах. Він тренується працею.
5. Обмежена соціальна взаємодія
Ми всі – зайняті люди, тож даємо нашим дітям гаджети і теж їх «займаємо». Раніше діти гралися на вулиці, де у неструктурованому природному оточенні вони вивчали та відпрацьовували свої соціальні навички. На жаль, технології витіснили час, який дитина проводила на вулиці. Також, технологія зробила батьків менш доступними для соціальної взаємодії зі своїми дітьми. Очевидно, що діти відстають у розвитку… нянька-гаджет не обладнаний програмою розвитку соціальних навичок. Найуспішніші люди володіють розвиненими соціальними навичками. Це пріоритет!
Мозок схожий на м’яз, який тренується і перетреновується. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви розвиваєте її здібності велосипедної їзди. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вміла чекати, ви вчите її терпінню. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина змогла соціалізуватися, вам треба навчати її соціальних навичок. Ніякої різниці тут немає!
ВИ МОЖЕТЕ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ ВАШОЇ ДИТИНИ НА КРАЩЕ, ТРЕНУЮЧИ МОЗОК ВАШОЇ ДИТИНИ
таким чином, щоб ваша дитина успішно функціонувала на соціальному, емоційному та академічному рівнях. І ось як:
1. Обмежте використання технологій і відновіть емоційний зв’язок зі своєю дитиною
Дивуйте їх квітами, обмінюйтесь посмішками, лоскочіть їх, покладіть записку зі словами любові їм в рюкзак чи під подушку, здивуйте їх, забравши на обід протягом навчального дня у школі, потанцюйте разом, поповзайте разом, побийтеся подушками.
Влаштовуйте сімейні обіди, вечори настільних ігор, покатайтеся на велосипедах, сходіть на вечірню прогулянку з ручним ліхтарем.
2. Тренуйте здатність до віддаленої винагороди
Примусьте їх чекати!!! Нормально провести час під гаслом «Мені нудно» – це перший крок до творчої діяльності. Поступово збільшуйте час між «я хочу» та «яо отримую». Уникайте використання технологій в машині та в ресторанах та натомість навчіть їх чекати розмовляючи чи граючись. Обмежте постійні перекуси.
3. Не бійтеся встановлювати межі. Діти потребують меж, щоб рости щасливими та здоровими!
Складіть розклад для часу прийому їжі, сну, технологій. Подумайте, що КОРИСНО для них – а не проте, чого вони ХОЧУТЬ / НЕ ХОЧУТЬ. Пізніше вони подякують вам за це. Батьківство – це важка праця. Вам доведеться виявляти творчий підхід, щоб примусити їх робити те, що корисно для них, тому що, більшість часу, це буде зовсім не те, чого вони хочуть.
Діти повинні снідати та споживати поживну їжу. Їм треба проводити час надворі і лягати спати в один і той же час, щоб наступного дня приходити до школи здатними до навчання! Перетворюйте речі, які вони не люблять робити чи пробувати у веселу, емоційно стимулюючу гру.
4. Навчайте своїх дітей займатися монотонною роботу з найперших років життя, оскільки це основа майбутньої «працездатності»
Складання білизни, прибирання іграшок, розпакування покупок, накривання на стіл, приготування обіду, розпакування обіднього пакунку, застилання ліжка.
Використовуйте творчий підхід. Спочатку робіть це стимулююче і весело, так, щоб їх мозок асоціював це з чимось позитивним.
5. Навчайте соціальним навичкам
Навчайте їх черговості, вмінню ділитися, програвати / перемагати, йти на компроміс, говорити люб’язності іншим, використовувати слова «будь-ласка» та «дякую».
З мого досвіду працетерапевта, діти змінюються в ту хвилину, коли батьки змінюють своє бачення батьківства. Допоможіть вашим дітям досягти успіху в житті, тренуючи та посилюючи їхній мозок – і чим скоріше, тим краще!
Вікторія Прудей, працетерапевт
1. Технології
Використання технологічних досягнень як «безоплатної няні» є в дійсності зовсім не безплатним. Плата чекає вас відразу за рогом. Ми платимо нервовими системами наших дітей, їх увагою, і їх здатністю до віддаленої винагороди. У порівнянні із віртуальною реальністю буденне життя нудне. Коли діти приходять до класу, вони піддаються впливу людських голосів та адекватній візуальній стимуляції на противагу до бомбардування графічними вибухами і спеціальними ефектами, які використовуються для перегляду на екранах. Після годин віртуальної реальності, обробка інформації у класі стає надзвичайним викликом, оскільки їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які існують у відео-іграх. Нездатність обробляти нижчі рівні стимуляції робить дітей уразливими перед академічними викликами. Технології також емоційно від’єднують нас від наших дітей та наших сімей.
ЕМОЦІЙНА ДОСТУПНІСТЬ БАТЬКІВ Є ГОЛОВНОЮ ЖИВИЛЬНОЮ РЕЧОВИНОЮ ДЛЯ МОЗКУ ДИТИНИ.
На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цієї речовини.
2. Діти отримують все, чого вони хочуть у той же момент як вони цього хочуть
«Я голодний!» «Через секунду я під’їду до кафе» «Я пити хочу!» «Ось торговий автомат» «Мені нудно!» «Візьми мій телефон!» Здатність до віддаленої винагороди є ключовим фактором у майбутньому успіху. У нас найкращі наміри – зробити наших дітей щасливими – але, нажаль, ми робимо їх щасливими на цей момент та нещасними у довгій перспективі.
ЗДАТНІСТЬ ВІДКЛАДАТИ ВИНАГОРОДУ ОЗНАЧАЄ ВМІННЯ ДІЯТИ В УМОВАХ СТРЕСУ.
Поступово наші діти все менше отримують інструментів для того, щоб справлятися хоч із невеликими стресорами, що, очевидно, стає величезною перепоною у їх житті.
Нездатність до віддаленої винагороди часто помітна в класах, супермаркетах, ресторанах та іграшкових магазинах у ту хвилину, коли дитина чує «Ні.», оскільки батьки навчили мозок дитини відразу отримувати те, що хочеться.
Нездатність до віддаленої винагороди часто помітна в класах, супермаркетах, ресторанах та іграшкових магазинах у ту хвилину, коли дитина чує «Ні.», оскільки батьки навчили мозок дитини відразу отримувати те, що хочеться.
3. Діти керують світом
«Мій син не любить овочі» «Вона не любить рано лягати спати» «Він не любить снідати» «Вона не любить іграшки, вона так гарно грається на своєму iPad-і» «Він не хоче самостійно вдягатися» «Вона занадто лінива, щоб їсти самостійно» Це те, що я постійно чую від батьків. З якого це часу діти вказують нам як їх ростити? Якщо ми залишимо все на їхній розсуд, то все, що вони робитимуть – це їстимуть макарони з сиром, та рогалики з вершковим сиром, дивитимуться телевізор, гратимуться на своїх планшетах і ніколи не лягатимуть спати. Що хорошого ми робимо для них, коли даємо їм те, чого вони ХОЧУТЬ, коли знаємо, що це не ДОБРЕ для них? Без належного харчування та якісного нічного сну наші діти приходять до школи роздратованими, тривожними та неуважними. На додачу, ми посилаємо їм неправильне послання. Вони навчаються того, що можуть робити все, що завгодно не робити те, чого вони робити не хочуть. Концепція «треба зробити» відсутня. Наприклад, якщо дитина хоче бути відмінником, їй треба важко навчатися. Якщо вона хоче бути успішним футболістом, їй треба тренуватися щодня.
НАШІ ДІТИ ДУЖЕ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ, АЛЕ ДЛЯ НИХ НАСТАЮТЬ ДУЖЕ ВАЖКІ ЧАСИ, КОЛИ НЕОБХІДНО ЩОСЬ РОБИТИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦИХ ЦІЛЕЙ.
Результатом стають недосяжні цілі і це залишає дітей розчарованими.
4. Безкінечні веселощі
Ми створили для наших дітей штучний світ веселощів. Жодної хвилинки нудьги. В ту секунду, коли дитина заспокоюється, ми біжимо, щоб знову розважити її, оскільки інакше, ми почуваємось, наче не виконуємо наших батьківських обов’язків. Ми живемо в двох відокремлених світах. У них їхній «світ розваг», а у нас наш «світ роботи». Чому діти не допомагають нам на кухні чи з пранням білизни? Чому вони не прибирають своїх іграшок? Це базова рутинна робота, яка тренує мозок бути в робочому стані та прцювати і в умовах «нудьги», що є таким же м’язом, від якого, зрештою, вимагають бути здатним до навчання у школі. Коли вони приходять до школи і настає час писати рукою, вони кажуть: «Я не можу. Це занадто важко. Надто нудно» Чому? Тому що робочий м’яз не тренується у безкінечних веселощах. Він тренується працею.
5. Обмежена соціальна взаємодія
Ми всі – зайняті люди, тож даємо нашим дітям гаджети і теж їх «займаємо». Раніше діти гралися на вулиці, де у неструктурованому природному оточенні вони вивчали та відпрацьовували свої соціальні навички. На жаль, технології витіснили час, який дитина проводила на вулиці. Також, технологія зробила батьків менш доступними для соціальної взаємодії зі своїми дітьми. Очевидно, що діти відстають у розвитку… нянька-гаджет не обладнаний програмою розвитку соціальних навичок. Найуспішніші люди володіють розвиненими соціальними навичками. Це пріоритет!
Мозок схожий на м’яз, який тренується і перетреновується. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви розвиваєте її здібності велосипедної їзди. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вміла чекати, ви вчите її терпінню. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина змогла соціалізуватися, вам треба навчати її соціальних навичок. Ніякої різниці тут немає!
Мозок схожий на м’яз, який тренується і перетреновується. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви розвиваєте її здібності велосипедної їзди. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вміла чекати, ви вчите її терпінню. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина змогла соціалізуватися, вам треба навчати її соціальних навичок. Ніякої різниці тут немає!
ВИ МОЖЕТЕ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ ВАШОЇ ДИТИНИ НА КРАЩЕ, ТРЕНУЮЧИ МОЗОК ВАШОЇ ДИТИНИ
таким чином, щоб ваша дитина успішно функціонувала на соціальному, емоційному та академічному рівнях. І ось як:
1. Обмежте використання технологій і відновіть емоційний зв’язок зі своєю дитиною
Дивуйте їх квітами, обмінюйтесь посмішками, лоскочіть їх, покладіть записку зі словами любові їм в рюкзак чи під подушку, здивуйте їх, забравши на обід протягом навчального дня у школі, потанцюйте разом, поповзайте разом, побийтеся подушками.
Влаштовуйте сімейні обіди, вечори настільних ігор, покатайтеся на велосипедах, сходіть на вечірню прогулянку з ручним ліхтарем.
Влаштовуйте сімейні обіди, вечори настільних ігор, покатайтеся на велосипедах, сходіть на вечірню прогулянку з ручним ліхтарем.
2. Тренуйте здатність до віддаленої винагороди
Примусьте їх чекати!!! Нормально провести час під гаслом «Мені нудно» – це перший крок до творчої діяльності. Поступово збільшуйте час між «я хочу» та «яо отримую». Уникайте використання технологій в машині та в ресторанах та натомість навчіть їх чекати розмовляючи чи граючись. Обмежте постійні перекуси.
3. Не бійтеся встановлювати межі. Діти потребують меж, щоб рости щасливими та здоровими!
Складіть розклад для часу прийому їжі, сну, технологій. Подумайте, що КОРИСНО для них – а не проте, чого вони ХОЧУТЬ / НЕ ХОЧУТЬ. Пізніше вони подякують вам за це. Батьківство – це важка праця. Вам доведеться виявляти творчий підхід, щоб примусити їх робити те, що корисно для них, тому що, більшість часу, це буде зовсім не те, чого вони хочуть.
Діти повинні снідати та споживати поживну їжу. Їм треба проводити час надворі і лягати спати в один і той же час, щоб наступного дня приходити до школи здатними до навчання! Перетворюйте речі, які вони не люблять робити чи пробувати у веселу, емоційно стимулюючу гру.
Діти повинні снідати та споживати поживну їжу. Їм треба проводити час надворі і лягати спати в один і той же час, щоб наступного дня приходити до школи здатними до навчання! Перетворюйте речі, які вони не люблять робити чи пробувати у веселу, емоційно стимулюючу гру.
4. Навчайте своїх дітей займатися монотонною роботу з найперших років життя, оскільки це основа майбутньої «працездатності»
Складання білизни, прибирання іграшок, розпакування покупок, накривання на стіл, приготування обіду, розпакування обіднього пакунку, застилання ліжка.
Використовуйте творчий підхід. Спочатку робіть це стимулююче і весело, так, щоб їх мозок асоціював це з чимось позитивним.
Використовуйте творчий підхід. Спочатку робіть це стимулююче і весело, так, щоб їх мозок асоціював це з чимось позитивним.
5. Навчайте соціальним навичкам
Навчайте їх черговості, вмінню ділитися, програвати / перемагати, йти на компроміс, говорити люб’язності іншим, використовувати слова «будь-ласка» та «дякую».
З мого досвіду працетерапевта, діти змінюються в ту хвилину, коли батьки змінюють своє бачення батьківства. Допоможіть вашим дітям досягти успіху в житті, тренуючи та посилюючи їхній мозок – і чим скоріше, тим краще!
З мого досвіду працетерапевта, діти змінюються в ту хвилину, коли батьки змінюють своє бачення батьківства. Допоможіть вашим дітям досягти успіху в житті, тренуючи та посилюючи їхній мозок – і чим скоріше, тим краще!
Вікторія Прудей, працетерапевт
Абетка лікаря "Як вберегтися від грипу"
ГРВІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.
Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.
Профілактика захворювань
Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищеннярезистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ.Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:
- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
- Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
- Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
- Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.
На що необхідно звернути увагу:
- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С і утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою,
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.
Немає коментарів:
Дописати коментар